Валер’ян Підмогильний: шлях на Голгофу

           

Багата і славна Україна іменами письменників і поетів, кращі з яких були совістю і сумлінням народу, виразниками його прагнень і сподівань. 20-ті роки минулого століття називають «українським Відродженням», бо то дійсно був час справжнього відродження української літератури, театру, образотворчого мистецтва. Валер’ян Підмогильний  – один із найвизначніших прозаїків українського «Розстріляного відродження». Автор першого в українській літературі урбаністичного роману «Місто», випередив майже на десятиліття французький екзистенціалізм на чолі з Жаном-Полем Сартром і Альбером Камю.

         За 15 років творчого життя створив три збірки оповідань – «Твори. Том 1» (1920), «Військовий літун» (1924), «Проблема хліба» (1927),  цикл новел «Повстанці» (1920-1923), повісті «Остап Шаптала» (1921), «Третя революція» (1925), «Повість без назви» (1934), романи «Місто» (1928) і «Невеличка драма» (1929), а також блискучі переклади французької класики – творів Вольтера, Д. Дідро, В. Гюго, О. Бальзака, А. Доде, Г. Мопасана, П. Меріме, А. Франса.

         До 120-річчяписьменника в бібліотеці оформлено книжкову виставку «Духовна константа Валер'яна Підмогильного». Матеріали виставки ознайомлять з літературною спадщиною Валер’яна Підмогильного, яка належить до невмирущих культурних цінностей українців та світової інтелектуальної спільноти; біографічним матеріалом та літературною критикою творчості письменника.