День вишиванки у бібліотеці 

    Українська сорочка-вишиванка. Вона ввібрала в себе теплоту сонця і запах трави, шум гаїв і голубінь небес, всю розкіш землі і смуток чарівної пісні. Це не лише витвір мистецтва, а й наш оберіг. Бо закодована одвічними життєдайними знаками сонця, землі і води. І захищає така сорочка, й сили додає, й кохання береже…

  Найкращі обереги - вишита сорочка, бо вона захищає не тільки тіло від хвороб, але й душу від злих духів. Традиційно в Україні сорочку вишивала мати для сина чи доньки, вкладаючи у цей виріб свою любов, думи, мрії і світлі надії.

    Україна – це чарівний і благодатний край, і в ній із сивої давнини живе мудрий і добрий, творчий і натхненний народ. Саме тому, мабуть, наш народ і подарував світові неповторну українську вишивку, за якою нас упізнають в різних куточках світу.

    З нагоди Всеукраїнського Дня вишиванки бібліотечні працівники  оформили  книжкову виставку «А я іду по світу в вишиванці», підготували онлайн вікторину «Вишиванка моя, вишиванка» https://learningapps.org/display?v=p1rbpznin21 , оформили фотозону, де  можна сфотографуватися та провели флешмоб «Вдягни свою чудову вишиванку, відчуй в ній ласку і душі тепло». 

    

 

 

 

             Все про Європу в бібліотеці

    В читальному залі книгозбірні з нагоди святкування Дня Європи в Україні підготували книжкові виставки: «Вивчай Європу -  змінюй Україну» , «Україна – це Європа! Крок за кроком».

   На виставках представлені зібрання міжнародних договорів та основоположних актів Європейського Союзу, матеріали міжнародних «круглих столів» та науково-практичних конференцій, монографії, які присвячені розгляду проблем європейської інтеграції України до Євросоюзу у сферах економіки, політики, права, інформації, а також видання, в яких йдеться про розвиток та функціонування конституційно-правового забезпечення участі України та інших держав у процесах європейської міждержавної інтеграції. Також художня література сучасних європейських письменників та класиків європейської культури.

  Сьогодні Європейський Союз – це союз демократичних європейських країн, що спільно працюють заради миру. Україна також обрала європейський шлях розвитку і це стало частиною української національної ідеї.

    Ми – європейці настільки, наскільки ми – українці, і лише, відчувши себе справжнім українцем можна збудувати свій український дім за європейськими стандартами.

    Також запрошуємо всіх, хто бажає долучитися до європейської  культури, відвідати віртуальний дайджест «ЄС на книжковій полиці» https://youtu.be/qscvanGibvo та  віртуальну виставку «Наша країна – серце Європи» https://youtu.be/O5ip7-4KKP8! Чекаємо на Вас!

 

 

 

             Бетховен українського слова

            14 травня 2021 року виповнюється 150 років від дня народження видатного українського письменника, неперевершеного майстра соціально-психологічної прози, новатора модерністської техніки письма, новеліста, тонкого спостерігача людської душі, гуманіста і просвітителя Василя Семеновича Стефаника.

         Народився Василь Семенович Стефаник 14 травня 1871р. в с. Русові (тепер Снятинського району Івано-Франківської області) в сім’ї заможного селянина.

У 1880 р. батько віддав до другого класу початкової школи в Снятині. Навчався у Снятинській міській школі, потім у польських гімназіях у Коломиї та Дрогобичі. Був виключений з Коломийської гімназії через участь у «Покутській трійці». По закінченні Дрогобицької гімназії вступив до медичного факультету Краківського Університету. Поступово втрачав зацікавлення медициною і зрештою у 1900 покинув університет. У 1904 р. одружився на дочці священика Ользі Гаморак, мав трьох синів. У 1910 р. перейшов батьківський спадок у рідному селі, куди він переїхав і де прожив до кінця життя. Перші літературні спроби припадають на роки навчання в гімназії; 1897 в чернівецькій газеті «Праця» надруковано кілька його новел з життя покутського села. Засновує читальні «Просвіти», як член Радикальної партії агітує на виборах, виголошує палкі промови на вічах, 1908–1918 працює послом австрійського парламенту. 1916 Стефаник повертається до літературної творчості, яка триває до 1933. Радянський уряд з пропагандиською метою призначив йому в 1928 персональну пенсію, від якої Стефаник у 1933 році відмовився, коли довідався про штучно створений голод і переслідування української інтелігенції. Внаслідок чого його в УРСР аж до 1939 року перестали згадувати. Відтоді його видають сфальшовано, представляючи як прихильника радянського ладу. Помер 7 грудня 1936 року.

         Біографія Василя Стефаника багата на важливі події. Він жив у непростий час і мав складну долю. Водночас, письменник неодноразово вдавався до творчих шукань і знайшов свою неперевершену манеру. 

         Дізнавайтеся більше про неперевершеного українського новеліста, завітавши до КЗ «Центральна бібліотека» Олександрівської селищної ради. Чекаємо на Вас!

 

 

           Безсмертний Булгаков

            Булгаков поєднує у собі талант сатирика, фантаста, реаліста, тому творчість його відносять до школи "магічного реалізму". Проблеми, яких торкається письменник у своїх творах, особливо в романі "Майстер і Маргарита", є "вічними": боротьба добра і зла, питання життя і смерті, життєві цінності людини. Автор ніколи не обходив гострих проблем сучасного йому життя, тому часто ставав об'єктом жорстокої критики, і за життя йому не вдалося опублікувати більшість своїх творів. Твори Булгакова як тоді, так і тепер, викликають інтерес, полеміку і діаметрально протилежні оцінки.

          До 130-ї річниці від дня народження М.Булгакова працівники КЗ «Центральна бібліотека» Олександрівської селищної ради підготували виставку-персоналію «Михайло Булгаков – загадки долі», з якою можна познайомитися на сторінці «Віртуальні виставки» на сайті бібліотеки або за посиланням  https://www.youtube.com/watch?v=azE2KF8kRbU, а також запрошуємо всіх бажаючих взяти участь у літературній вікторині по роману М.Булгакова «Майстер і Маргарита», що знаходиться на сторінці «Ігри, вікторини, кросворди», або за посиланням https://learningapps.org/watch?v=pr13drdjj21.

 

 

             Велике і прекрасне слово – МАТИ 

У другу неділю травня українці відзначають день найдорожчої для кожного з нас людини – матері. І здається цілком природним, що в нас є таке свято. Чому мами заслужили на таке особливе ставлення – очевидно. Але на державному рівні символізм свята набуває глобальніших обрисів. Держава, чи то народ, вбачає в матері берегиню роду, спадщини, культурних цінностей, традицій і звичаїв, які вона передає своїм дітям. В їхніх руках – продовження роду та виховання достойних членів суспільства.

         Цікаво, що День матері відзначають не тільки на державному рівні, а й на релігійному. Напевно, травень не випадково обрали для цього свята – це місяць Пречистої Діви Марії, до якої ще українські козаки та князі звертались за допомогою та заступництвом. Навіть для древніх слов’ян цей місяць був особливим: вони вважали, що природа-мати пишно одягає свою дочку-землю квітами та зеленню, щоб та дарувала людям життя. 

         День матері – це день, коли ми можемо подякувати нашим мамам за все те добре, що вони для нас зробили, за їхні самопожертву та любов. Тому не забудьте привітати своїх матусь. Цього дня ви можете подарувати їм щастя! 

         КЗ "Центральна бібліотека" Олександрівської селищної ради до цього чудового свята підготувала виставку-привітання, з якою Ви можете ознайомитися на абонементі. 

 

 

         Живі пам'ятають - покоління знають

День пам'яті та примирення і День Перемоги – особливе свято – величне, вистраждане… Подвиг героїв – переможців у цій жахливій війні непідвладний часу, як й наша щира та безмежна вдячність їм – людям, які виявили нездоланну мужність та незламність духу в боях за рідну землю та свободу країн Європи. Минають роки, відлітають у вічність, але є дати непідвладні часу.  Пам’ять про ті події завжди буде жити в наших серцях.

            В    КЗ «Центральна бібліотека» Олександрівської селищної ради організовано літературну виставку «Пам’ять, помножена на роки», де представлені документальні та художні видання про події тих років, про ратні подвиги тих, хто воював на фронтах Великої Вітчизняної, хто працював у тилу для фронту і перемоги.

            Вшановуючи пам’ять героїв, у бібліотеці проведено  урок-скорбота «Минуле живе поки ми пам’ятаємо»  Під час заходу, присутні познайомилися зі сторінками історії періоду Другої світової війни та про роки окупації в Україні, дізналися про героїчні подвиги наших дідів та прадідів. 

            На завершення заходу був проведений огляд літератури, представленої на книжковій виставці «Вічна пам’ять загиблим, вічна слава живим».

 

 

        Перший жайворонок нової весни нашого народного                   відродження

        Усе життя митця, його багатогранна творча діяльність (письменницька, композиторська, пісенна, музична, духовна) головним чином була спрямована на просвітництво українців, розвиток їх національної культури, об’єднання усього українства в єдину спільноту.

         Літературна діяльність Сидіра  Воробкевича розпочалася 1863 року, коли в збірнику «Галичанин» було надруковано п'ять перших віршів під загальною назвою «Думки з Буковини». Перебуваючи на викладацькій роботі в Чернівецькій духовній семінарії, гімназії, університеті, Сидір Воробкевич багато уваги приділяв молоді: уклав пісенники для початкової школи, створив посібники з теорії музики й співу та ін.  В літературному доробку письменника — вірші, поеми, оповідання, повісті реалістичного і романтичного характеру. Автор багатьох і різноманітних за жанром літературних, музичних творів — пісень і хорів, романсів, оперет. Писав музику на слова Т. Шевченка, Ю. Федьковича, І. Франка, В. Александрі, М. Емінеску, В. Бумбака. Також виступав як музичний педагог; зокрема, його учнем був видатний австрійський музикознавець українського походження Євсевій Мандичевський. Багатогранність рідкісного таланту Сидора Воробкевича, глибина його творчості має велику художньо-мистецьку цінність, відіграє значну роль у збагаченні й примноженні загальнолюдських культурних цінностей, ідеалів добра, просвітництва, непохитного служіння національному мистецтву, його розквіту, що яскравою сторінкою вписано не тільки в мистецький літопис Буковини, а й загалом в історію української музичної культури.