Збудуймо пам'яті негаснучий собор

80 років тому український народ став жертвою жахливого злочину.
ГОЛОДОМОР - назва того злочину. Важко повірити і усвідомити, що на землях чорнозему, де виростали найкращі врожаї у світі, люди помирали голодною смертю. Але так було. 1932-1933 року в Україні був великий голод. Не було тоді ні війни, ні потопу. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав, скільки живого люду лягло у могили – старих, молодих , і ще ненароджених у лонах матерів дітей.
1932-й рік… Того року урожай хліба був гарний, але прийшло розпорядження, що хліб роздали незаконно і почали забирати з домівок усе, що знаходили.
Шукали хліб усюди – розривали підлоги, печі, розкидали скирти соломи. Поступово насувався голод.
Вимирали цілі родини, особливо, де було багато дітей. Люди божеволіли з голоду.
Голодомор забрав мільйони людей. Невідома навіть точна цифра. Щоб не повторилися такі події, ми повинні знати і пам’ятати про них.
В ці дні по всій Україні люди запалять свічки, щоб пом'янути тих, хто загинув від голодної смерті.

Працівники районної бібліотеки для дорослих провідний бібліотекар Бондар В.А. та бібліотекар читального залу Вовченко Т.М. провели для учнів Олександрівського НВК  № 2  годину скорботи  «Вогонь скорботи в серці навіки». Присутнім  була  продемонстрована  слайдова  презентація з використанням ноутбука   «Чорна тінь голодомору», та виставка «Скорботний тридцять третій».

Говорячи словами О.Міщенка «Мертвим нікому довіритися, крім живих, - і нам треба так жити тепер, щоб смерть наших людей була виправдана щасливою і вільною долею нашого народу». Мільйони людей, які загинули у 1932-33 роках голодною смертю, не можуть безслідно розчинися у часі і просторі. Про них пам'ятатимемо ми, хто вижив, їх діти та онуки.

Пам'ять про Голодомор має бути вічною, як реквієм, як пересторога всім сущим на Землі.
Напередодні цієї трагічної дати в нашій книгозбірні організована викладка літератури «Лихоліття тоталітарних режимів». Хай пам'ять про всіх померлих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі.

 Вічна пам'ять замореним голодом!