Він захищав свою родину і вільну землю – Україну!

Пам’ять… Таке коротке слово… Вона нетлінна, вічна, гірка… Що залишає нам пам’ять… Пам’ятники – як символ про тих, хто пройшов війну, хто своїми грудьми прикривав рідну землю, захищав родини та домівки…

Працівники КЗ «Центральна бібліотека» Олександрівської селищної ради зустрілися з родиною загиблого захисника України Василя Похила. Мати Галина Павлівна розповіла про свого сина, поділилася почуттями та емоціями у зв’язку з його втратою. Висловила вдячність олександрівцям за пам’ять про Василя та його побратимів.

Похил Василь Васильович народився 10 вересня 1981 року в Олександрівці, Кіровоградської області. Навчався комунальному закладі «Олександрівський ліцей №1». У школі був активним, щедрим, відповідальним, вірним товаришем, відкритим, правдолюбом, оптимістичним та сміливим. Після школи вступив в Кіровоградський кооперативний технікум на спеціальність «правознавство».

У 2021 році підписав контракт на службу у Збройних Силах України.

Служив у військовій частині А 4472, 57 бригада, 42 батальйон на посаді стрілець-снайпер. Хлопець був хоробрий солдатом, прекрасним сином, вірним та щирим другом, справжнім патріотом і захисником України. У страшні, криваві години боротьби за наше право на мирне майбутнє України, Василь, вірний військовій присязі та Українському народові, з першого дня взяв до рук зброю і став на захист найважливіших і найдорожчих цінностей – родини, землі, України.

Загинув, захищаючи Батьківщину 28 липня 2022 року в районі населеного пункту Ревунів Круг Чернігівської області. Василь Васильович Похил – герой і захисник, він багато зробив для нашої держави, віддавши своє життя захищаючи мир та спокій України, її свободу та незалежність.

Його ім’я вписане у пам’ять громади: на честь Героя названа вулиця на якій народився, встановлена меморіальна дошка на фасаді школи, де він навчався.

Залишилися вічно сумуючі батько Похил Василь Григорович, мати Похил Галина Павлівна, старший брат Олександр, рідні, друзі, близькі, побратими Василя. Низький уклін, вдячність родині, яка виховала героя-захисника України, розділяємо невимовний біль вашої важкої втрати. Герої не вмирають, вони живуть у наших серцях.

Ми маємо пам’ятати кожного, хто віддав життя за Україну.